З конкретними інформаційними запитами все нібито просто – людині потрібна конкретна книга, база, інформація… і не знайшовши потрібного – користувач залишиться розчарованим. Для задоволення Д-цікавості читач звернеться насамперед в Google, а не в бібліотеку, тому далі – це вже завдання для бібліотекарів як зробити так, щоб читач дізнався, що потрібна інформація є саме у них.
І-цікавість та розширення світогляду читачів, як на мене, тісно пов'язані з відкритим доступом до бібліотечних фондів. Роками мріялось, що от-от незабаром українські книголюби зможуть вдосталь нагулятися між стелажами та бібсерверами… але сьогодні наші читачі до півночі мандрують посиланнями Вікіпедії, а не онлайновими ресурсами бібліотек, а відкритий доступ до книг запропонували своїм клієнтам не українські бібліотеки, а продуктові супермаркети!
Виявилося, що доставляння нерозбещеним українським споживачам журналів та книг – не надто відрізняється від реалізації чипсів, чи кетчупу. Потрібно звалити в одному місці книги різних жанрів від різних видавців, залишити потенційного покупця наодинці з книгами й не перейматись тим, що раз у рік хтось може поцупити, чи пошкодити книгу.
До речі, керівники бібліотек люблять скаржитися на середній вік своїх працівників. Зараз у багатьох київських супермаркетах на касах вправно працюють пані пенсійного віку, які щодня пробивають тисячі одиниць різних товарів. Чому у багатьох наших бібліотеках досі велика проблема видати книжку 3,5 читачам за місяць?
Немає коментарів:
Дописати коментар